![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Окрім звичайної забудови та культових будівель різних релігійних громад у Васильків може похвалитися і православними церквами: як історичними так і новодільними, один з яких – один з найяскравіших зразків українського бароко Собор Антонія і Феодосія Печерських, зведений всередині XVIII ст. лаврським майстром Степаном Ковніром. Також з цікавих зразків церковного зодчества є Миколаївська церква, представник раннього класицизму, зведена вже наприкінці XVIII ст.
Для початку звернемо увагу на новодільну церкву святого Володимира, яка знаходиться на узвишші між вулицями Луначарського і Юних Комунарів.
Церкву зведено у 2008 році у стилі, що подібний до українського бароко, але без декору.
Це єдиний храм у Василькові, що належить Київському Патріархату.
На храмовому подвір’ї знаходиться невеликий чорний обеліск на могилі майора Семена Хохрякова: він воював ще на Халхін-Голі, а загинув у квітні 1945 р. в ході Котбус-Потсдамської операції. Похований тут, бо керував Васильківською танковою бригадою.
Аби вийти до головної пам’ятки Василькова, собору Антонія і Феодосія, необхідно повернутись на головну площу і піднятися крутою Соборною вулицею.
Перед входом – пам’ятний знак на честь жертв Голодомору 1932-1933 років.
Південний фасад храму з головним входом.
На фасаді також розміщено охоронну дошку радянського зразка з інформацією про дату будівництва храму та пам’ятну дошку на честь будівничого храму, уродженця Васильківщини – Степана Ковніра, автора Кловського палацу і собору Китаївського монастиря.
Апсиди храму.
Західна апсида.
На території собору знаходиться невеличке кладовище.
Деякі могили просто накриті чавунними плитами.
А є і з гранітними пам’ятниками-обелісками.
Але найцікавіше знаходиться не на території собору, а за ним. Одразу за цвинтарем є хвіртка зі сходами які виводять по пологому пагорбу до стежки:
Сам цей пагорб є нічим іншим як фрагментом знаменитого Змієвого валу.
Між його відрогами зараз переважно горóди.
На відрогу валу стоїть Хрест, біля якого я одного разу побачив казáка в окулярах з нагайкою, який чогось вчив малого хлопця. Ну, його присутність біля храму МП та хреста з ось таким от написом цілком логічна.
З цього невеличкого оглядового майданчика відкриваються види на місто:
Багатоповерховий Васильків.
Одноповерховий Васильків.
Вид на Миколаївську церкву.
Повертаємось стежкою знову до собору:
Прямо попід оглядовим майданчиком на Змієвому валу знаходиться ще один цікавий об’єкт – колодязь Феодосія Печерського. Феодосій народився у 1008 р. у Васильєві, і вже після прийняття чернечого постригу в Києві, власноруч викопав у рідному місті криницю. Каплицю на колодязем збудовано у 1832 році.
Далі по вулиці Шевченка знаходиться ще одна цікава пам’ятка XVIII ст. – Миколаївська церква.
Збудована вона була у 1792 році за кошти протоієрея Іоанна Колосовського.
Храм представляє цікавий зразок перехідного етапу від бароко до класицизму.
Поруч на подвір’ї стоїть ще одна надколодязна каплиця, побудована до 1000-річчя Василькова, тобто в 1988 році:
Наступна частина буде присвячена центру і окраїнам Василькова.
Для початку звернемо увагу на новодільну церкву святого Володимира, яка знаходиться на узвишші між вулицями Луначарського і Юних Комунарів.
Церкву зведено у 2008 році у стилі, що подібний до українського бароко, але без декору.
Це єдиний храм у Василькові, що належить Київському Патріархату.
На храмовому подвір’ї знаходиться невеликий чорний обеліск на могилі майора Семена Хохрякова: він воював ще на Халхін-Голі, а загинув у квітні 1945 р. в ході Котбус-Потсдамської операції. Похований тут, бо керував Васильківською танковою бригадою.
Аби вийти до головної пам’ятки Василькова, собору Антонія і Феодосія, необхідно повернутись на головну площу і піднятися крутою Соборною вулицею.
Перед входом – пам’ятний знак на честь жертв Голодомору 1932-1933 років.
Південний фасад храму з головним входом.
На фасаді також розміщено охоронну дошку радянського зразка з інформацією про дату будівництва храму та пам’ятну дошку на честь будівничого храму, уродженця Васильківщини – Степана Ковніра, автора Кловського палацу і собору Китаївського монастиря.
Апсиди храму.
Західна апсида.
На території собору знаходиться невеличке кладовище.
Деякі могили просто накриті чавунними плитами.
А є і з гранітними пам’ятниками-обелісками.
Але найцікавіше знаходиться не на території собору, а за ним. Одразу за цвинтарем є хвіртка зі сходами які виводять по пологому пагорбу до стежки:
Сам цей пагорб є нічим іншим як фрагментом знаменитого Змієвого валу.
Між його відрогами зараз переважно горóди.
На відрогу валу стоїть Хрест, біля якого я одного разу побачив казáка в окулярах з нагайкою, який чогось вчив малого хлопця. Ну, його присутність біля храму МП та хреста з ось таким от написом цілком логічна.
З цього невеличкого оглядового майданчика відкриваються види на місто:
Багатоповерховий Васильків.
Одноповерховий Васильків.
Вид на Миколаївську церкву.
Повертаємось стежкою знову до собору:
Прямо попід оглядовим майданчиком на Змієвому валу знаходиться ще один цікавий об’єкт – колодязь Феодосія Печерського. Феодосій народився у 1008 р. у Васильєві, і вже після прийняття чернечого постригу в Києві, власноруч викопав у рідному місті криницю. Каплицю на колодязем збудовано у 1832 році.
Далі по вулиці Шевченка знаходиться ще одна цікава пам’ятка XVIII ст. – Миколаївська церква.
Збудована вона була у 1792 році за кошти протоієрея Іоанна Колосовського.
Храм представляє цікавий зразок перехідного етапу від бароко до класицизму.
Поруч на подвір’ї стоїть ще одна надколодязна каплиця, побудована до 1000-річчя Василькова, тобто в 1988 році:
Наступна частина буде присвячена центру і окраїнам Василькова.
There are no comments on this entry.