Васильків – райцентр і одне з найбільших міст Київської області. Має давню історію, що сягає часів Володимира Великого, який заснував у 988 р. на річці Стугна на старих Змєівих валах прикордонну фортецю, яку назвав на честь свого імені у хрещенні – Василів. Свою сучасну назву Васильків отримав з легкої руки Юрія Долгорукого від імені сина князя — Василька Юрійовича, якому батько подарував його після захоплення Київського престолу. У 1157-му році місто переходить в удільне володіння Василька Юрійовича. Як і більшість давньоруських міст Васильків також було зруйновано навалами кочовиків і відродження міста припадає аж на XVI ст., коли ним став опікуватись Києво-Печерський монастир, адже саме у Василеві народився в 1009-му році засновник монастиря Феодосій Печерський. У XVIII ст. лаврський майстер Степан Ковнір будує тут собор Антонія і Феодосія.
У 1797-му році, після приєднання до Росії Правобережної Київщини, Васильків стає центром повіту, а доти входив до повіту Київського і був прикордонним з боку Російської імперії. У 1825 році місцеві військові частини відзначились участю в повстанні декабристів. В іншому ж Васильків був нічим не показним містечком зі статусом повітового центру і він значно поступався Білій Церкві, яка входила до складу Васильківського повіту, як за населенням так і забудовою. Навіть Шевченко, який бував тут ще за кріпацтва писав:
«Настоящее состояние Василькова довольно ничтожно. В нем всего только два каменных дома, улицы не мощённые, множество неопрятных деревянных хижин оскорбляют взор путешественника.» Навіть проведення в 1870 р. залізниці в 7-ми кілометрах від міста не надто пожвавило ситуацію. В першому пості про Васильків зосередимо увагу саме на повітовій забудові.




З Києва дістатися центру Васильківського району можна маршрутками, які відправляються від станцій метро «Либідська» та «Виставковий центр», або ж електричкою до станції Васильків-І, що розташована в
Калинівці, а звідти вже знов-таки маршруткою.
( Read more... )